Профорієнтація учнів


      Скоро ти отримаєш атестат, і доведеться приймати рішення щодо свого майбутнього. Адже можна піти у ВНЗ та здобути корисні знання й розширити свій кругозір, піти у ПТУ та здобути практичні фахові навички та досвід, якого бракує іншим, чи відразу влаштуватись на роботу й відчути незалежність від батьківського гаманця. То який шлях обрати? Якщо вчитись далі, то як дізнатись, до якої сфери діяльності ти схильний, щоб не помилитися у своєму виборі? Хто може допомогти тобі з’ясувати, куди йти далі, щоб у майбутньому не заповнити нішу безробітних або працюючих не за фахом?

      Стратегічним завданням психологічної служби в системі освіти виступає формування готовності учнів до соціального й, зокрема, професійного самовизначення. Психологічний аспект професійного самовизначення людини півязаний із установленням меж її професійної придатності. Під цим тарміном у психології розуміють вірогідні сну характеристику,ка відображає можливості конкретної людини по оволодінню певною професійною діяльністю.

         Осноними структурними компонентами придатності людини до конкретної професії є такі:

· гроадянські якості (моральність, ставлення до суспільства), особливо важливі для педагогічної, юридичної і керівної роботи;

· професійно-трудова спрямованість особистості: ставлення до праці й професії, інтереси і схильності саме до певної діяльності;

· загальна дієздатність (фізична, розумова): активність, лисціплінованість, ініціативність, широта і глибина мислення;

· спеціальні здібності, тобто якості, необхідні саме для певних видів діяльності: абсолютний слух для скрипаля, просторове мислення для архітектора.

· Знання, навички й досвід, тобто компетентність саме у даній професійній сфері.

         Така придатність людського індивіда до певного виду праці визначається методами професійної орієнтації та професійного добору.

         Основну роботу по формуванню готовності учня до професійного самовизначення шкільний психолог здійснює в межах організації й проведеня профорієнтаційної діяльності з молоддю, яка передбачає й профпросвітницькі, профдіагностичні та профконсультативні заходи.

1. ПРОФОРІЄНТАЦІЯ

         Профорієнтація - це система заходів, які здійснює психолог, спрямованих на виявлення особистісних своєрідностей, інтересів і здібностей людини з метою надання їй допомоги в розумному виборі такої професії, яка найбільше відповідає її індивідуальним можливостям.

         Профорієнтація виступає одним із важливих завдань психологічного супроводу професійного самовизначення учня. Вона спрямована на виявлення й розвиток його професійної придатності.

У системі професійної орієнтації прийнято виділяти такі функції:

*соціальну - зорієнтовану на передання учневі певної системи знань, норм і цінностей, які дають йому змогу в майбутньому здійснювати соціально-професійну діяльність як повноправному й повноцінному членові суспільства;

* економічну - пов'язану з необхідністю покращення якісного складу працівників, підвищення їхньої професійної активності, кваліфікації та продуктивності праці;

* психолого-педагогічну, спрямовану на виявлення, формування й врахування індивідуальних особливостей кожного, хто обирає певну професію;

* медико-фізіологічну, що передбачає врахування вимого до здоровя й окремих фізіологічних якостей, необхідних для виконання певної професійної діяльності.

2. СТАДІЇ ПРОФЕСІЙНОГО ВИЗНАЧЕННЯ ТА НАПРЯМИ ПРОФОРІЄНТАЦІЇ НА ЦИХ СТАДІЯХ

         Автор популярної сьогодні теорії компромісу з реальністю Є.Гінзберг зазначає, що професійне самовизначення як вибір професії - це процес, що розвивається в часі, й остаточне рішення людини виникає не миттєво, а протягом певного, доволі тривалого періоду. Зокрема, він виділяє в цьому процесі три стадії:

         1. Стадія фантазії триває до 11 років. У її межах дитина уявляє себе в певній професії безвідносно до реальних можливостей власного життя: здібностей, можливостей одержати кваліфіковану підготовку, роботу за спеціальністю тощо.

         2. Гіпотетична стадія - від 11 до 17 років, вміщає 4 періоди. Протягом першого періоду інтересу (11-12 років) основою вибору майбутньої професії стають інтереси й схильності підлітка. У період здібностей (13-14 років) підлітки починають замислюватися над вимогами, які та чи інша професія пред'являє до здібностей людини, й порівнювати ці вимоги з власним потенціалом обдарованості. Для періоду оцінки (15-16 років) характерне намагання співвіднести особливості професії з власними ціннісними орієнтаціями й реальними можливостями. А в перехідний період (біля 17 років), який збігається з закінченням загальноосвітнього навчального закладу, відбувається перехід від гіпотетичного до реалістичного підходу у виборі професії.

         3. Реалістична стадія - від 17 років і старші. У межах цієї стадії молоді люди здійснюють остаточний вибір професії. Тут виділяють період дослідження (17-18 років), спрямований на загальну орієнтацію й здобуття глибоких фундаментальних знань з обраної спеціальності, період кристалізації (19-21 рік), що характеризується звуженням діапазону вибору й визначенням основного напряму майбутньої професії, та період спеціалізації (від 21 року), в межах якого обраний фах уточнюється вибором конкретної, вужчої спеціалізації. Наприклад, студент-психолог приймає рішення стати психологом освіти.

         Основними напрямами профорієнтаційної роботи психолога освіти на цих стадіях є: професійна просвіта, професійна психологічна діагностика та професійне консультування.

         Професійна просвіта передбачає популяризацію серед дітей і учнівської молоді знань про психологічні, медико-психологічні, психолого-фізіологічні, соціально-психологічні та інші аспекти існуючих професій. Успіх проведення її значною мірою визначається рівнем поінформованості психолога, його педагогічними здібностями. Основними завданнями для психолога тут виступають:

· необхідність сформувати в учнів, які обирають професію, здатність здобувати й оперувати інформацією про світ професій;

· усвідомлювати ситуації вибору, враховувати умови правильного вибору.

3. СИСТЕМА ПСИХОДІАГНОСТИЧНИХ ЗАХОДІВ

         Суттєву допомогу людям, які вибирають професію, освітній психолог може надати через систему психодіагностичних заходів. У професійній орієнтації і професійному доборі психологічна діагностика покликана вивчати індивідуально-психологічні особливості як учнів шкіл, так і тих, хто вже навчається в середніх спеціальних і вищих закладах професійної освіти, з метою визначення їх профпридатності, ін тересів, здібностей та подальших професійних намірів.

         Найінформативнішими психодіагностичними методиками, які доцільно застосувати в профорієнтаційній роботі, вважаються: методика вивчання схильності учнів - ДДО (диференційно-діагностичний опитувальник), „Карта інтересів”, методика КОЗ (комунікативні й організаторські здібності), опитувальник Дж. Голанда. Останній є ретельно розробленим психодіагностичним засобом, який містить і класифікатор на 500 основних професій. Він базується на типологічній теорії Дж. Голанда., відповідно до якої професійний вибір людини зумовлений тим, який тип особистості в неї сформувався. На матеріалі західної культури виділено шість особистісних типів: реалістичний, дослідницький, артистичний, соціальний, підприємницький і конвенційний. Кожен із них має власні життєві пріоритети, націлений на розв'язання комплементарних життєвих проблем,, прагне оточити себе певними людьми, - словом, шукає або створює відповідне до свого типу життєве середовище.

         Відповідність типу особистості людини характерові професійного середовища є передумовою її професійної задоволеності й високих трудових досягнень.

         Основною формою індивідуальної профорієнтаційної роботи в закладах освіти є професійне консультування. Як напрям профорієнтаційної роботи воно ставить такі цілі:

         · довідково-інформаційну, що досягається через інформування особистості, яка опинилася перед необхідністю професійного самовизначення, про можливості опанувати різними професіями, про вимоги до прийому на роботу й навчання, канали працевлаштування й перспективи професійного зростання;

         · діагностичну, спрямовану на дослідження особистості суб'єкта вибору професії з метою виявити відповідність його особливостей вимогам певної професійної діяльності;

         · формуючу, яка передбачає корекцію вибору професії, з метою максимально наблизити інтереси й здібності оптанта до вимог компліментарного професійного середовища.

         Для освітньо психолога-початківця, який вивчає нагромаджений досвід професійного консультування, корисною буде така інформація про найтиповіші з позиції психологічного аналізу ситуації професійної консультативної практики:

         · Той, хто обирає професію, добре орієнтується у світі професій, уже обрав професію відповідно до своїх інтересів і здібностей, знає, як здобути обраний фах, звертається до професійного консультанта з метою підтвердити правильність власного вибору.

         · Ситуація, коли той, хто обирає професію, має кілька варіантів власного професійного майбутнього та не знає, до якого навчального закладу вступити, щоб наблизити його.

         · Конфліктна ситуація: професійний план молодої людини викликає або внутрішні розбіжності (недооцінка себе, але завищений рівень домагань), або зовнішні (неузгодженість вибор з позиціями батьків, учителів, інших референтних осіб).

         · У того, хто обирає професію, немає професійного плану, він не впевнений у своїх можливостях, але демонструє нахили до певного вид діяльності.

         · Оптант не має ані чіткого професійного план, ані схильностей до певного виду діяльності (так звана, „нульова” ситуація).

         При організації консультування важливо також допомогти молодій людині усвідомити, що професія виступає для кожного не лише засобом самореалізації, а й основним джерелом її життєзабезпечення.

         Існує три основні типи професій, які можна виділити за критерієм вимог, що пред'являються до працівника:

         1. Професії, де кожна здорова людина може досягти суспільно прийнятної ефективності діяльності.

         2. Професії, в яких далеко не кожна людина може досягти потрібної ефективності.

         3. Професії, які за своєю суттю вимагають досягнення вищого ступеня майстерності. Вони висувають специфічні вимоги до індивідуальних особливостей людини (професії, що потребують таланту як абсолютної професійної придатності).